Севастопольська міська організація УРП «СОБОР». Документи. Анатолий МАТВИЕНКО: «Люди, которые готовы думать не о креслах, а об Украине, есть.

 

Вступне слово
Коротка історія
Документи
Наша діяльність
Галерея
Гостьова книга
Контакти
 

Стежки

УРП “Собор”

Сайт Анатолія Матвієнка

Українське життя в Севастополі

газета "Кримська світлиця"

Наш банер

АНАТОЛІЙ МАТВІЄНКО: «СЕВАСТОПОЛЬ – ЦЕ РАНА, ЯКУ СВІДОМО ПОСИПАЮТЬ СІЛЛЮ...»

30 травня, в рамках десятої ювілейної культурно-просвітницької туристсько-спортивної експедиції лідер УРП “Собор” Анатолій Матвієнко відвідав Севастополь, де взяв участь у «круглому столі» “Місцеве самоврядування. Питання та проблеми”. Організатори «круглого столу» мали на меті обговорити проблеми статусу міста, обмінятися думками щодо реалізації місцевого самоврядування у Севастополі. До участі в обговоренні були запрошені представники Союзу українок, ВГО “Просвіта”, МГО “Студактив”, Координаційної ради ветеранських організацій, молодіжного союзу “Наша Україна”, педагогічного товариства, відділу внутрішньої політики МДА, Спілки офіцерів України, духовенства.
Севастополь завжди приваблював політиків, хоч городяни відвідують політичні заходи нечасто. Приїзд Анатолія Матвієнка став винятком: бажаючих послухати його думку зібралося більше, ніж могло вмістити відведене для заходу приміщення. Харизматичність та щирість партійного лідера вабила присутніх: після закінчення заходу зібрання розходилося неохоче.
У своїй промові політик торкнувся ролі самоврядування, недосконалості цих органів у державі й, зокрема, в Севастополі:
“Демократія дає право розвиватися народовладдю. В Україні народовладдя – відсутнє. Крім виборів, сьогодні немає інструментів контролю за діяльністю влади. У 1991 році в нас було 90% державної власності й лише 10% – приватної. Сьогодні – 92% приватної власності й лише 8% державної, а влада як була централізованою, так і залишилася. Ця суперечність не лише породжує конфлікт, вона ще заважає розвитку.
Крім того, треба врегулювати повноваження всіх рівнів влади, аби прибрати дублювання. Дуалізм влади вже довів нас до абсурду.
Стосовно ж Севастополя, то тут треба бути надзвичайно виваженими та обережними. Севастополь не може повторити жодної адміністративної інституції області. Якщо хтось думає, що можна змавпувати закон про статус Києва, то він не знає, що таке Севастополь. Не всі зараз розуміють, що Севастополь – надпотужний геополітичний центр, навіть потужніший, ніж весь Крим у цілому, якщо розглядати його в аспекті земного раю, або страшної біди. І ми не маємо права допустити біду. Потрібно розуміння, що законом про Севастополь можна спровокувати неймовірне протистояння та сепаратизм. Хто пробачить законодавцеві таку безглуздість, таку вольність? На цю вольність ми не маємо права. Тут базуються флоти двох держав, тут – великий геостратегічний інтерес України.
Якщо розглядати Севастополь як регіон, то що таке Інкерман? Чи потребує це місто самоврядування, як і села, й селища навколо Севастополя? Так склалася історія, що регіон треба зберегти і з цим потрібно рахуватися. Тому, очевидно, варто залишити Севастополь як регіон, прописавши його відповідні функції як міста-регіону. Назвати його – Севастополь-центр, де буде міський голова, як і в місті Інкермані. Якщо є готовність до таких дій, то ми зможемо розв’язати цю проблему. В Севастополі залишиться міськрада з міським головою. Але мер міста Севастополь-центр не матиме жодного відношення до міста Інкермана, де будуть окремі владні структури.
Що ж до Севастополя-регіону, то треба формувати владу, до якої би увійшли депутати Севастополя-центру, Інкермана, Балаклави, у разі рішення, що Балаклава буде окремою одиницею. Якщо для здійснення влади потрібно створити виконком, нехай буде так, але треба чітко розмежувати функції всіх гілок влади.
Що стосується повноважень держави, то тут має бути адміністрація, яка виконуватиме функції контролю й нагляду. Контролю за дотриманням закону й нагляду за дотриманням конституційних прав громадян. Якщо хтось думає, що в місті не буде адміністрації, або цю адміністрацію можна буде поганяти, як комусь заманеться, то ми ніколи цього закону не ухвалимо. Ті проекти закону про Севастополь, котрі були створені до сьогодні, виписані саме таким чином: хоче міськрада адміністрацію вигнати, то виганяє. Хоче залишити – залишає. Такої комбінації в документі про статус Севастополя ніхто й ніколи не прийме, бо ми маємо розуміти, що це призведе до спроби відірвати місто від держави. Севастополь – це рана, яку протягом тривалого часу свідомо посипають сіллю.
Для ухвалення вищезгаданого закону вже створена група, проте сьогодні вона – бездіяльна. Я також увійшов до цієї групи, але вважаю що під керівництвом (не хочу називати прізвище) ми закону не напишемо. Та ж таки група вже створила проект закону про Київ, який ніколи не буде ухвалено через абсурдність: він написаний задля того, аби комусь помститися. Писати закони заради помсти ми не маємо права.
З Вадимом Колесниченком, депутатом від Севастополя, я веду тривалу дискусію. Позиції наші часом діаметрально протилежні, але і я, і він вважаємо, що закон про статус Севастополя повинен бути ухвалений. При цьому, наголошую, він має відповідати стратегії розвитку Севастополя. Ми попросили, щоб робочу групу очолив Володимир Литвин. Писати закон про статус Севастополя не можна на рівні клерків. Це мають бути перші особи відповідних державних інституцій, включаючи Секретаріат Президента і Кабінет Міністрів. Наступного тижня ми почнемо реалізовувати ці речі. Думаю, що своїм розпорядженням Литвин переформатує групу, сам її очолить й координуватиме написання проекту закону. Думається, за таких обставин на вересневій сесії Верховної Ради буде шанс розглянути та ухвалити закон про статус Севастополя.
Протягом зустрічі з лідером УРП “Собор” Анатолієм Матвієнком зібрання мало змогу обговорити проблеми ветеранського руху, малого та середнього бізнесу, регіональної молодіжної політики та перспективи розвитку риболовецької галузі.

Лідія Степко.
м. Севастополь.

"Кримська Свiтлиця" > #23 за 05.06.2009

Фото Миколи Владзімірського

Фото Миколи Владзімірського

Фото Миколи Магдича

Фото Миколи Магдича

Фото Миколи Магдича

Адміністрування - Микола Владзімірський